Анотація. У даній роботі аналізуються інтермедіальні включення з кінематографа, використані О.Б. Сальніковим для відтворення максимального занурення у текст і розуміння читачем незнайомих ситуацій, що відбуваються з героями. У романі «Відділ» нами виявлені цитати, ремінісценції та алюзії на відомі сцени з фільмів, а також кіногероїв.
Ключові слова: роман, цитата, рецептивна естетика, кінематограф, відсилання, інтертекст.
Олексій Сальніков — автор таких художніх творів, що стали бестселерами, як «Петрови у грипі та навколо нього», «Відділ», «Опосередковано», «Оккульттрегер». Пригадується історія створення трилогії «про російське життя» Гончарова: «Обрив», «Звичайна історія» та «Обломов». Однак даний роман про не зовсім звичайну інтерпретацію державного апарату з певною місією, що ховається за назвою «відділ».
У зав’язці роману дуже розмито представлена специфіка роботи головного героя Ігоря, але в міру розвитку сюжету стає очевидним той факт, що у «відділі» зібралися всі представники спецназу, колишні військові — як безмовний інструмент ліквідації потенційних загроз державі, у прямому сенсі — вбивства невинних людей, які, можливо, стануть винуватцями трагедій у майбутньому: «Я тебе в деталі, звичайно, присвячувати не можу, — продовжив Сергій Сергійович, — але, взагалі, робота не пилова. Це навіть, я би сказав, ілюзія роботи. Я, чесно тобі скажу, сам не зовсім вірю в те, чим я тут займаюся» [5, с. 10].
Автор на підсвідомому рівні вводить у текст кіномову. Це походить не тільки з його актуальності, але й з миттєвої інтерпретації читачем знайомих сцен, адже сучасну дійсність практично неможливо уявити без кінематографа. Кіно настільки вкоренилося в повсякденному житті суспільства, що сприймається як невід’ємна складова його культурної та духовної сфери [4]. Кіно не лише відображає традиційно усталені суспільні цінності, але й також у певній мірі впливає на компоненти, що формують свідомість, що потенційно відкриває можливість для продукування деструктивних установок на свідомість індивіда [4, с. 76]. Унаслідок цього молодь найбільше піддається цьому впливу через властиві їй вікові особливості, психологічну нестійкість і високу навіюваність. Фільм здатен відобразити у собі спосіб мислення суспільства, його ціннісні орієнтири, а також за допомогою кіно можна показати політичну й економічну обстановку в державі та найважливіші події, що відбуваються в ній. Таким чином, кінематограф несе на собі відбиток найактуальніших суспільних проблем, характерних для того чи іншого періоду.
Назви кінокартин, їхні режисери, актори є маркерами сучасної культури. Такого роду відсилання не потребують детального тлумачення, адже вони впізнавані як культурний код, зашифрований у свідомості читача. Ми відзначили головні епізоди в романі «Відділ», де присутні кіно-відсилання, а також виділили їхні основні функції в тексті:
- Оцінно-характеризуюча функція — відсилання до кіно сприяють лаконічному створенню образу, порівнянню героїв із персонажами з кіно, пояснюючи їхній характер і схожість:
Він вирішив, що він Бетмен, і хоче, щоб його всі «Бетмен» звали, а його все одно Сергієм звуть.
– Ой, ну не треба, татарин з німецькими замашками, та ще й завгосп і бухгалтер, про це фільм є «Досконала людина», – пожартувала дружина.
– Може і спеціально, – визнала дружина. – У нас колектив ось наполовину чоловічий, наполовину жіночий, але якось між жінками вічно якісь терки, незрозумілі змови, якісь образи. Я іноді дивлюся серіал, ось той самий детективний, де герої наполовину такі, наполовину такі, і дивуюся, які там суто ділові відносини [5, с. 23].
Вдома син носив тільки або піжамні штани з майкою, або труси з героями «Тачок»…
Філу було десь близько тридцяти, він був схожий на актора, який грає позитивні і героїчні ролі, але в його нинішньому становищі було щось комічне, кожну його репліку Молодий і Ігор Васильович коментували в контексті любові до хлопчиків [5, с. 15].
Візуалізація героя таким чином допомагає відтворити образи без додаткової характеристики. Йде установка на «предметність і візуальність». Посилання допомагає поставити читачеві загадку, яку відгадати допоможе подальший розвиток подій.
- Інформативна функція — пояснення ситуації за допомогою фільмів.
Перехід на побутовий план здійснюється через серіали та моменти зближення з читачем, використовуються посилання на історичні факти та особистості для відтворення духу епохи, в якій розгорталася дія твору:
Просто у мене є друг, – зітхнув син, – він каже, що прибульці невидимі, що вони не як у кіно, а їх зовсім не видно.
Порівняльні звороти показують, що прагнення до кіно – це ідеалізація життя, його ілюзія. Занурюючись у фільм, герой відгороджується від реальності, яка може морально задушити. І в житті не все так ідеально, як на екрані.
Я вже неодноразово пояснював, – сказав Ігор Васильович, – маса людей гине і без нашої допомоги. Але щоб їх ще більше не загинуло, потрібно прибирати тих, хто становить загрозу. Якщо держава сказала, що вони становлять загрозу, значить, там знають щось, чого ми не знаємо. Може, вони якісь сплячі агенти, як у фантастичних фільмах, може, в них зомбі-вірус, може, вони якось пов’язані з тими, хто може заподіяти шкоду [5, с. 34].
У цьому уривку пояснюється ціла програма, яка до цього була зашифрована для розуміння Ігоря, тепер уже все як на долоні, але легше від розуміння цієї інформації не стало, це тільки посилило і так розхитані нерви героїв. «Менше знаєш – міцніше спиш» – як ніколи доречна приказка в цьому контексті. А також використання популярних сюжетів фентезі-фільмів дозволяє герою максимально уявити ці сюжети в реальності, вони привносять в мову героя частку залякування і попередження.
- Пафос твору, розбавляє атмосферу і задає необхідну інтригу, алюзія допомагає у скріпленні художнього твору і водночас вносить додаткову інформацію ззовні.
Головне, ти новини на вихідних не дивись кримінальні, – порадив Ігор Васильович. – Тиск може підскочити. І кіно всяке теж з зарубами не раджу, так навалить з незвички, що можеш в запой піти. Дивись, типу, «Віасат», щось діснеївське, у мене є канал з радянськими дитячими фільмами, у тебе, напевно, теж є [5, с. 65].
У цьому фрагменті показано, що фільми – це вже частина життя героїв. Їхнє мислення просякнуте флешбеками і сигналами. Будь-який настрій можна налаштувати на потрібну хвилю, якщо підібрати правильний фрагмент з фільму. Однак глибоко занурившись у кіно, можна забути про те, де ти знаходишся, втратити зв’язок з реальністю.
Здавалося, що міліціонер – це така величина, порівнянна з невідомим тоді Ігорю Джеймсом Бондом. Слово ж «прокурор» взагалі тоді Ігорю нічого не говорило, воно залишилося в пам’яті тільки через свою незвичайність.
- Кіно-відсилання — двигун сюжету, а також художня деталь, як засіб відтворення інтер’єру, що оточує героїв.
Вони почали дивитися телевізор, хоча це важко було назвати переглядом – дружина, в чиїх руках був пульт, просто неквапливо перемикала канали, поки не натрапила на фільм про вампірів з юною Кірстен Данст і Бредом Піттом, але незабаром фільм перервався рекламою і дружина знову перемикала канали [5, с. 78].
За допомогою телевізора розкриваються: рутина, сірі будні героїв, їх звична поведінка в побутовій реальності, дотримується певна послідовність у діях.
Ігор Васильович завів Ігоря в найдальший від входу кут, до однієї з шаф, і став крутити ключем у його замку. «Таємна база ЦРУ», – подумав Ігор, мимоволі згадавши серіал «Чак».
Ігор згадав, що зазвичай шоу на «ТіЕлСі», де кондитери роблять торти, його дуже заспокоює, і перемкнув на «ТіЕлСі», проте там не було нічого заспокійливого, на «ТіЕлСі» якісь спортивні тренери ганяли в хвіст і гриву дитячу команду з чирлідингу… [5, с. 66].
Навіть назва підпільної кімнати для допитів співзвучна з районом, що уособлює американську кіноіндустрію. Ця іронічна
трансформація зближує «відділ» у гротескному вигляді зі справами, які там відбуваються:
– Та ні, весь Голлівуд твій, тільки не відлучайся, – сказав Ігор Васильович і зник.
Звідси випливає наступний висновок, що інтерпретація тексту залежить від таких параметрів з боку читача: світогляд; горизонт очікувань; рівень сприйняття; культурний бекграунд; підготовленість до такого роду відсилань.
Всі ці поняття пов’язані з «рецептивною естетикою», оскільки сама назва напряму – рецептивна естетика – вказує на той методологічний принцип, який лежить в його основі: в процесі інтерпретації літературного твору об’єктом уваги має стати насамперед рецепція, тобто сприйняття твору читачем. Спираючись на ідею інтенціональності, рецептивісти проголосили читача повноправним (поряд з автором і твором) учасником творчого акту [3, с. 8].
Аналіз літературних інтертекстуальних включень у роман «Відділ» показав, що основними джерелами запозичень служать популярні сцени з фільмів, які дуже тісно переплітаються з історіями героїв, їх емоційним станом, атмосферою і інтерпретують їх поведінкові ситуації. Часто відсилання мають у тексті і пророчу функцію, яка проявляється в тому, що алюзія «дає читачеві підказку про можливий розвиток сюжету шляхом співвіднесення даного твору з іншим або з якоюсь відомою історією чи подією». Це допомагає вибудувати низку подальших подій і озброїти героя підказками [2, с. 12].
В результаті дослідження було зроблено висновок про те, що використання алюзій у художньому творі допомагає створити контраст між персонажами, оскільки розкриває особливості їхнього внутрішнього світу, характеру, поведінки та пристрастей. Всі натяки і посилання на загальновідомі події, факти, фільми, пісні, літературні твори виконують оціночно-характеризуючу функцію і сприяють створенню комічного ефекту. Необхідно зазначити, що адекватний переклад алюзій є дуже складним завданням, яке вимагає, перш за все, вміння інтерпретатора правильно розпізнати алюзію в тексті.
Тому необхідно розвивати подальше вивчення алюзій, оскільки це обумовлено їх значущим характером як одиниць з багатою лінгвокультурологічною семантикою, аналіз якої дозволяє розкрити особливості взаємозв’язку мови і культури певної лінгвокультурної спільноти. Крім того, зіставлення матеріалу на різних мовах сприяє виявленню особливостей функціонування та інтерпретації алюзій у різних лінгвокультурах, встановленню проблем перекладу алюзій і визначенню можливих шляхів вирішення цього непростого
завдання, що є актуальним у контексті сучасних проблем міжкультурної комунікації [1, с. 77].
Таким чином, слід відзначити той факт, що кіно – впливовий інструмент впливу на психіку людини, а також, це один із способів організації емоційно-морального життя суспільства. Кіномистецтво – це частина повсякденного життя кожної людини, починаючи з дитини і закінчуючи літніми людьми. Не можна недооцінювати вплив образів героїв фільму на поведінкові установки людини та її ставлення до навколишньої дійсності. Риси особистості, які є привабливими для молодих людей, можуть бути властиві не тільки позитивним персонажам, але й антигероям, які займаються протиправною діяльністю. Включення в роман «Відділ» відсилань з кіно допомагає відобразити сучасне мислення, наблизити читача до авторського задуму, побачити в героях себе, вирішити проблеми.
Література
- Іхсанова Л.І. Основні труднощі перекладу комічного на основі алюзій у комедійному медіадискурсі (на матеріалі серіалу “Friends” та його перекладу російською мовою) // Філологічні науки. Питання теорії і практики. 2017.
- Лотман Ю.М. Семіотика кіно і проблеми кіноестетики. – Таллін: 1973.
- Крістева Ю. Бахтін, слово, діалог, роман. // Французька семіотика: Від структуралізму до постструктуралізму / Упоряд. Г.К. Косіков. – М., 2000.
- Мартьянова, І.Л. Кінематограф російського тексту [Текст] / І.Л. Мартьянова. – СПб: Своє видавництво, 2011.
- Сальников О.Б. Відділ. Електронний ресурс: https://magazines.gorky.media/volga/2015/7otdel.html // Журнал «Волга». – М., 2015.